Скарлатина – гостре антропонозне інфекційне захворювання, яке проявляється циклічністю з гнійним ураженням ротоглотки (ангіна з яскравою гіперемією зіву), дрібноточковою висипкою на гіперемованому фоні шкіри, загальною інтоксикацією (головний біль, блювота, в’ялість) і можливим виникненням інфекційно-запальних та інфекційно-алергічних ускладнень. Характерними ознаками скарлатини також є «малиновий» язик та блідий носо-губний трикутник на тлі інших зазначених проявів хвороби (ангіна, висип, інтоксикація).
На скарлатину можуть хворіти люди будь-якого віку, однак найчастіше вона зустрічається у дітей, особливо шкільного та підліткового віку (5 – 15 років), що пояснюється легкістю передачі в класах і дитячих садочках та відсутністю імунітету до стрептококу групи А.
Джерелом інфекції є людина, хвора на скарлатину, ангіну або інший стрептококоз, а також носій гемолітичного стрептокока групи А. Хвора людина для навколишніх є заразною протягом усієї хвороби. Досить часто при скарлатині формується реконвалісцентне носійство збудника, який здатний зберігати вірулентність до 1 місяця. Довше носійство стрептокока спостерігається у реконвалісцентів з хронічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів.
Найбільшу епідеміологічну небезпеку становлять хворі з легкою формою ангіни та невиявлені хронічні носії.
Передача збудника скарлатини здійснюється переважно повітряно-краплинним шляхом. Можлива передача через предмети вжитку, іграшки, одежу хворого (контактний механізм), а також через забруднену мікробами їжу, головним чином, через молоко та молочні продукти (аліментарний шлях).
Сприятливість людей до збудника скарлатини залежить від стану природної резистентності та набутого імунітету. Контагіозний індекс при скарлатині складає 35-40 %.
Для хвороби характерна осінньо-зимова або зимово-весняна сезонність. В Україні скарлатина має виражену циклічність з періодами тривалістю 5 років. Зимовий період 2023-2024 рр. є періодом чергового підйому захворюваності. У Святошинському районі захворюваність на скарлатину у 2023 році зросла у 20,3 рази у порівнянні з 2022 роком.
Інкубаційний період при скарлатині триває від кількох годин до 7 діб, але іноді – до 12 діб. Частіше він коливається в межах 1–3 діб.
Захворювання може мати легкий, середній чи важкий перебіг.
У типових випадках захворювання розпочинається гостро з підвищення температури, симптомів інтоксикації, ангіни та висипу. Висип триває від 2 до 7 діб, потім блідне і покривається дрібними лусочками. Лущення триває 2-3 тижні. Для лікування скарлатини призначається курс антибіотиків.
Скарлатина може мати небезпечні ускладнення, пов’язані з невчасним початком лікування та недотримання рекомендацій лікаря: гнійний лімфаденіт, отит, мастоїдит, синусит, громелуронефрит, ревматизм.
Після одужання у людини виникає імунітет до скарлатини, як правило, стійкий, пожиттєвий.
Діагноз скарлатини ґрунтується на епідеміологічних даних, характерній клінічній картині та лабораторних дослідженнях.
Профілактика скарлатини полягає у
- ранньому виявленні та ізоляції джерела інфекції (хворого носія);
- відстороненні контактних дітей, які не хворіли на скарлатину, від відвідування дитячих дошкільних закладів та 1-2 класів школи на 7 діб від моменту госпіталізації хворого, а також 7-денному медичному спостереженні за дітьми, які перехворіли на скарлатину, школярами старших класів та дорослими, які працюють у зазначених закладах. Якщо хворого ізольовано вдома, то відсторонення контактних дітей та медичне спостереження за старшокласниками і дорослими в цих закладах тривають 17 діб від дня спілкування з хворим вдома;
- проведенні медичних оглядів контактних дітей по групі/класу (термометрія, огляд ЛОР-органів та шкірних покривів) протягом 7 днів;
- проведенні поточної дезінфекції в осередку з використанням деззасобів (посуду, іграшок, особистих речей тощо), вологому прибиранні приміщень, регулярному провітрюванні та використанні ультрафіолетових опромінювачів;
- дотриманні особистої гігієни, регулярному митті рук з милом, виконанні респіраторної гігієни та етикету кашлю;
- недопущенні переміщення дітей та персоналу, організації збірних груп/класів, прийому нових дітей у карантинну групу/клас, відвідування гуртків, секцій, проведення масових заходів на час карантину;
- встановленні причин відсутності дітей у групі/класі, де були зареєстровані випадки скарлатини;
- проведенні роз’яснювальної роботи серед батьків щодо основних клінічних симптомів та профілактики скарлатини.
Джерело: Голосіївський МВ ДУ «КМЦКПХ МОЗ».
