Щороку 28 липня, в день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира – хрестителя Київської Русі, в Україні відзначають День хрещення Київської Русі-України.
Як державне свято цей день був встановлений в Україні в рамках святкування 1020-річчя Хрещення Київської Русі згідно з указом Президента України від 25 липня 2008 року №668/2008 «Про День хрещення Київської Русі-України».
На українських землях християнство утверджувалося протягом багатьох століть, проте масовий перехід до нього відбувся саме завдяки князю Володимиру Великому. Починаючи з 988 року хрещення людей відбувалося по всіх містах і селах Русі. Звичайно цей процес не всюди сприймався однаково. Активно противилося християнізації населення Новгорода, Ярослава, інших міст, але ці виступи Володимир жорстоко придушував. Християнство як державна релігія Київської Русі остаточно було закріплене силою державної влади до 991 року.
Провести релігійну реформу Володимир спробував відразу, як прийшов до влади. Спочатку суть її полягала в модернізації язичництва, запровадженні на Русі культу єдиного бога - громовержця Перуна. Проте навіть модернізована стара релігія не відповідала потребам часу: вона гальмувала процес державотворення; не захищала багатства і привілеї феодальної верхівки, що набирала силу; ускладнювала розвиток зв'язків з християнськими країнами. Тому запровадження нової державної монотеїстичної релігії стало життєвою необхідністю.
Вибір християнства як державної релігії був зумовлений багатьма обставинами, серед яких окреме місце посідає те, що Русь частіше спілкувалася з християнськими державами. Мало значення і те, що християнство у багатьох державах виявилося ефективним чинником у налагодженні внутрішньополітичного життя. До запровадження християнства на Русі спонукала й потреба у розвитку економічних, політичних та культурних зв'язків із сусідніми християнськими державами. А язичницька релігія певною мірою цьому перешкоджала. До того ж, християнство пропонувало гуманнішу мораль, ніж язичницькі вірування.
Побутують різні версії з приводу того, до якого християнського обряду - західного чи східного - схилявся Володимир. Традиційно домінує версія, що вибір східного обряду був заздалегідь продуманим і цілеспрямованим. Пояснюючи не випадковість вибору візантійського зразка зазвичай приводять наступні аргументи:
• по-перше, ще за часів існування античних міст-держав для Подніпров'я визначився південний вектор цивілізаційної орієнтації, який значно посилився з появою торгового шляху «з варяг у греки»;
• по-друге, у державної еліти вже існували досвід та традиція хрещення (Аскольд, Ольга), пов'язані з Константинополем;
• по-третє, відповідно до візантійської моделі християнства світська влада домінувала над релігійною, що цілком влаштовувало великого князя: ідеологічну підтримку своїм державотворчим планам він отримував, а контроль над цим з боку церкви не встановлювався;
• по-четверте, візантійське православ'я знайомило Русь з християнським віровченням рідною мовою, що значно прискорювало і спрощувало процес поширення та утвердження нової релігії.
Безумовно прийняття християнства було явищем прогресивним і значно вплинуло на подальший розвиток Київської Русі:
1. Нова віра сприяла остаточному розкладу родового ладу й формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у східних слов'ян.
2. Православ'я стало надійним ґрунтом для створення могутньої, централізованої самодержавної країни.
3. Прийняття християнства сприяло зростанню міжнародного авторитету держави.
4. Під впливом християнства поступово відбулася докорінна зміна світобачення та світосприйняття населення Давньоруської держави.
5. Християнство заклало якісно нові підвалини в культурній сфері, сприяло розвиткові писемності, літератури, архітектури та мистецтва.
